Таємниця іншої сторони Місяця
Уже є перші результати змагання за Срібний Глобус. Японський супутник Kaguya, пролив світло на загадкову асиметрію нашого супутника.
Японьці вислали Kaguya осінню 2007 r., одразу після того, як свій супутник на місяць під назвою Chang запустили китайці. Минулого року до цього змагання приєдналась Індія – на орбіту Місяця помандрував супутник Chandrayaan, а цього року туди вирушить американський супутник. Такого натовпу на Місяці не було з часів запуску місії Apollo 40 років тому.
Нічого дивного, що вчені очікують нових даних з Місяця, які б допомогли розгадати таємницю супутника Землі. Перші аналітичні дані, які появились минулої пятниці належать японському колективу вчених. Офіційно названі Selena, але японці називають Kaguya. Так називалась японська героїня із повісті IX століття – дівчинки яку знайшли у гущі бамбуку і яка виросла дуже красивою. Залишила усіх залицяльників і втекла додому – на Місяць.
Сучасна Kaguya важить три тонни і має форму великої кастрюлі ромірами 2,1 x 2,1 x 4,8 м. Для вчених вона дуже красива та корисна.
Таємниці Срібного Глобуса.
Найбільша таємниця це походження цього небесного тіла. Тому, що він дуже нетиповий: великі розміри по відношенню до Землі, аж одна сота від розміру Землі – інші супутники в десятки раз легші за свої планети. Планетологи жартують, що ми недодивились і Місяця насправді немає – а як інакше пояснити те, що ми бачимо на нічному небі.
Недавно більшість вчених перейшли на сторону теорії про те, що у Землю вдарилось велике космічне тіло, що було у 2 рази більше за Марс і тоді утворився наш Місяць. Земна кора була розірвана, а куски породи піднялись у космос і утворили Місяць.
Гіпотеза великої катастрофи, що відбулася 4,5 мільйонів років тому пояснює вік супутника Землі, розмір, а також склад – він надзвичайно сухий, вміст заліза менший ніж у скалах Землі, але більше вмісту титанію. Нажаль ніхто не може пояснити асиметрію між тією частиною Місяця, яку ми бачимо і тією протилежною. Місяць показує нам лише одне своє обличчя. Це пошкоджена кратерами гірська пустиня. Рівнини на поверхні супутника прийнято називати морями, які являються великими застиглими шарами розпеченої колись базальтової лави. Мало хто вважає, що інша сторона Місяця сильно відрізняється від тієї, яку ми бачимо на нічному небі. Але з великим очікуванням чекали на знімки радянського супутника Luna-3, який у 1959 році знімав Місяць із його орбіти. Перші знімки були настільки невиразні, що отримана інформація дорівнювала нулю. Наступні знімки стали сенсацією у науковому світі: інша строна Місяця мала інший пейзаж із старішими порізаними кратерами рівнини, але без базальтового моря.
Хто скаже нам правду?
По другій стороні супутника кора є не тільки дуже старшою, а також у два рази грубшою. Дехто пояснював це іншими темпами застигання супутника одразу після зіткнення із Землею невідомого небесного тіла.
Інші твердили, що це внаслідок метеоритового бомбардування поверхні Місяця.
Коли у другій половині 60 років приготувались до висадки на Місяць, то виявили згущену масу під корою в регіоні бальтового моря. Вони стали проблемою, оскільки змінювали силу тяжіння, а отже і траєкторію космічних кораблів. Зменшувалась точність маневру при приземленні на поверхню Місяця. Необхідні поправки у траєкторію польту були внесені лише під час польоту Apollo 12, завдяки чому корабель успішно приземлився на поверхню, яку дослідив супутник під назвою Surveyor.
Саме пошуком концентрацій цих мас займається зараз супутник японців Kaguya. До цього моменту ці зони не були досліджені оскільки при потраплянні супутника в зону іншої сторони Місяця вони втрачали звязок із Землею і вчені уже не могли отримувати жодних даних чи керувати рухом супутника. Японці відправили ще один супутник посередник, що має передавати сигнал на Землю в моменті коли більший супутник буде на зворотній сторні Місяця.
Завдяки цьому винаходу вчені дізнались про те, що на іншій стороні Місяця є теж скупчення певних згустків, відмінних від тих, що є на видимій стороні. Виглядають як заморожені хвилі в густому болоті, відразу після того як хтось кинув у них камінь. Це загущені круги на зміну мічнішого і слабшого згущення матерії. Згустки, які названо масконами з видимою сторони не мають такої своєрідної структури.
На думку Gregory Neumann із NASA це означає, що віддалена сторона Місяця швидше застигла після утворення ніж видима строна супутника. Магмовий плащ під корою був зимнішим, а відповідно астероїди падали як камінь у болото і залишили назавжди сліди свого падіння. На видимій стороні супутника плащ був теплішим, більш рідким, а тому після падіння астероїдів легко вирівнювався.
Словом, дослідження японьців показують, що формування асиметрії Місяця відбулося скоріше за все під впливом внутрішніх процесів, а не зовнішніх факторів. Чому так сталось, що одна сторона Місяця була холодніша ніхто точно скажати неможе.
Чи Місяць продовжує формуватись?
Невідомо чи ядро Місяця уже повністю остигло. Чи наш супутник перебуває у фазі геологічної смерті? Скоріш за все він мертвий, бо зразки привезені астронавтами віком близько 3 мільярдів років, а наймолодшим з них близько 1 мільярда років.
Несподівано у 2006 році американські вчені виявили, що одна із депресій була утворена близько мільйона років тому на території озера Щастя в результаті взаємодії певних газів.
Будемо надіятись, що людська місія дасть відповіді на багато питань…
Запрошую ознайомитись із даними досліджень доступними на сьогоднішній день !
